Тиждень фільмував жителів блокадного Маріуполя литовець 45-річний Мантас Кведаравічюс. У березні його взяли в полон і розстріляли російські військові. Документальний фільм убитого режисера «Маріуполіс 2» став першою стрічкою про повномасштабну війну Росії проти України. Картина отримала спеціальний приз журі премії «Золоте око» на 75-му Каннському кінофестивалі у Франції. Про це пише Gazeta.ua.
Фільм охоплює події 19-26 березня 2022 року. Показує маріупольців в умовах постійних обстрілів, здебільшого в будівлі зруйнованої церкви баптистів. Там у підвалі ховаються від бомбардувань близько 30 жінок, дітей і літніх людей. Прибирають уламки, готують на вогнищі їжу, лікують поранених, ховають загиблих, моляться. Обговорюють, як піти по воду чи в туалет, щоб не потрапити під обстріл, та де жити, якщо будинок зруйнований.
Мантас Кведаравічюс уперше знімав повсякденне життя в тоді прифронтовому Маріуполі для фільму «Маріуполіс» 2015-го, який назвали «людською історією на тлі історичних потрясінь». Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації повернувся в Україну для роботи над продовженням. «Хто, якщо не я, розповість світові правду про звірства Росії», – сказав перед поїздкою. Жив із цивільними, яких фільмував. За словами очевидців, режисера взяли в заручники, коли допомагав евакуйовувати мирних жителів. Причиною затримання вважають його литовський паспорт. Окупанти запідозрили, що режисер – солдат НАТО. За п’ять днів тіло Кведаравічюса з вогнепальними пораненнями в груди та голову знайшла на узбіччі дороги його наречена, українська акторка Ганна Білоброва, 29 років.
«Мантас пішов із волонтерами шукати людей, які хотіли б виїхати з міста. Сфотографував якусь будівлю, а там, як виявилося, був військовий пункт. Росіяни побачили на плечі режисера синець від важкого рюкзака – цього вистачило для підтвердження того, що він стріляє. А якщо литовський паспорт – значить, одразу ворог», – розповідає Білоброва. На початку квітня їй вдалося забрати з обложеного ворогом міста тіло режисера й поховати його на батьківщині. Також вивезла в Литву зроблений ним матеріал.
«Знаєте, що найнезвичайніше в Маріуполі? Жоден із жителів не боявся смерті, навіть коли вона була там. Люди підтримували одне одного, ризикуючи життям. Вони курили та балакали надворі, незважаючи на бомби. Грошей не залишилося, а життя стало занадто коротким, щоб його пам’ятати, тому задовольнялися тим, що мали. Більше не було ні минулого, ні майбутнього. Це був рай у пеклі», – йдеться в режисерських нотатках.
Французькі журналісти назвали «Маріуполіс 2» фільмом-привидом на руїнах стражденного українського міста. Під час вручення нагороди голова журі, польська режисерка 73-річна Аґнєшка Голланд оголосила хвилину мовчання за жертвами війни Росії в Україні.
129 прем’єр показали на 75-му Каннському кінофестивалі. Зокрема дві українські новинки – «Бачення метелика» Максима Наконечного та «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука. Також в рамках спеціальної програми «Україна у фокусі» представили проєкти 13 вітчизняних стрічок на різних етапах виробництва. Серед них – «Мирний-21» Ахтема Сеїтаблаєва про облогу Луганської прикордонної бази в червні 2014-го, «Залізна сотня” Юлії Гонтарук про бійців полку «Азов», «Камінь. Ножиці. Граната» Ірини Цілик про підлітків у Черкасах 1990-х. На благодійному вечорі-аукціоні вдалося зібрати понад 1,5 млн грн на допомогу нашій кіноіндустрії.
Фото: focus.ua
